Творчі виїзди народного хору ветеранів

 в санаторії "Орлине гніздо" та "Боржава"

 

        В перші дні липня хор ветеранів при Іршавському РБК на запрошення керівника санаторію Василя Івановича Онисько відвідав оздоровчий комплекс з творчою поїздкою.

        За солодким столом учасникам народного хору ветеранів розповіли про санаторій «Орлине гніздо». Йому більше 2 років, і розташований він в найтеплішому районі Закарпаття - Виноградівщині і прилягає до Чорної Гори, з заходу омивається найбільшою і найчистішою річкою краю Тисою.

       В санаторії лікують за допомогою кліматотерапії, бальнеотерапії, теплових методів, фізіотерапії та інших методів.

        Родзинкою закладу є ванни, басейни з кремнієвою водою.

      Більш як півторагодинна програма народного хору ветеранів, в якій були виконані різножанрові твори:  «Молитва за Україну», «Сама тому мати вічна» (закарпатська народна пісня), «У неділю рано раз» (рекрутська пісня), «Там около Левочі» (словацька народна пісня), «Пісня про Іршаву» (слова і музика С.Овсака), «Не старіють душею ветерани», «в’язанка закарпатських народних пісень» (обробка М. І Світлика), «Рідна Верховина» (сл. та муз. М.Кречка), солісти Михайло Цібеленко та Денис Добра та інші. Вони переривались розповідями керівника хору Оксаною Іванівною Сідор про історію виникнення народного хору ветеранів, про участь хору в різних фестивалях, про виступи учасників хору в різних санаторіях, закладах, про підбір репертуару хору, про улюблені пісні учасників хору. Все це було вислухано і з великою увагою і нагороджено і оплесками відпочиваючих і персоналом санаторію.

        Екскурсія по санаторію, чисте гірське повітря, омите прохолодною Тисою, ліси та скелі Чорної гори, короткочасний відпочинок у альтанках санаторію надихнули учасників хору на нові творчі досягнення, які учасники народного хору реалізували поїздкою в санаторій «Боржава» Іршавського району, де виступили з тією же програмою, що і в санаторію «Орлине гніздо». Твори на­родного хору ветеранів були вислухані з великим інтересом відпочиваючими і персоналом санаторію і були нагороджені бурхливими оплесками. Бурхливими оплесками було зустрінуте повідомлення Оксани Іванівни про участь у виступі хору 94-річного ветерана Михайла Михайловича Цільо, якому і глядачі і учасники хору побажали довгих років життя і активних виступів на сцені.

Ігор БЕРЕГІЙ, учасник хору

Русинська родина І. Мельник

Чи вдасться нам відродити фестивальний рух на Іршавщині?

 

        Будь-яка нація починається з культури. У цьому аспекті наша Іршавщина на фоні Закарпатської області виглядає керманичем, не дивлячись на те, що  загроза фестивальному рухові збільшується.

         У нашому  мальовничому краї Боржавських полонин досить велика фестивальна гама: відомий і унікальний фестиваль ковальського мистецтва  та народних промислів «Гамора», але  цьогоріч  в зв’язку з напруженою ситуацією на Сході та зростаючою загрозою військового вторгнення на територію України з боку її східних кордонів, було прийнято рішення скасувати всі заплановані святкові заходи, відповідно проведення фестивалю було відмінено.

         З метою  підтримки наших закарпатських молодих виконавців народної  та естрадної пісні у нас проводиться Всеукраїнський пісенний фестиваль-конкурс «Іван Попович збирає таланти»,  який проходить в рідному селі Івана Дмитровича, селі Осій, де під брендом Отамана Карпат учасники, що з’їжджаються майже зі всіх районів, областей, міст України мають можливість показати свої творчі здібності та позмагатися на батьківщині Народного артиста.

         Традиційно, 14 січня Іршавщина поринає в справжню атмосферу Новорічно-Різдвяного дійства. На свято Святителя Василя Великого перед районним будинком культури проводимо фестиваль «Вертеп». У дійстві приймають участь чимало «вертепівців» та колядницьких колективів, всі  вони радують присутніх своїми колядками, цікавими виступами та Різдвяним настроєм. Велика кількість Іршавчан та гостей міста приймають участь у цих радісних, святкових торжествах.

           Наш край воістину прекрасний, тому й не дивно, що він дав нам художника  світового рівня - Адальберта Ерделі. У вересні  2010 року, в селі Загаття було проведено Перший фестиваль мистецтв ім. Адальберта Ерделі. Організатором свята виступив на той час голова Іршавської РДА, Василь Устич, який мріє також відкрити пам'ятник та музей художнику. Було б прекрасно, відродити даний фестиваль у рідному селі художника з метою популяризації мистецтва в районі.

          Також не можу не згадати  про Всеукраїнський пісенний фестиваль ім. Михайла Машкіна - найбільший культурно-масовий захід, який проводився свого часу на Іршавщині. Учасники  народного ансамблю «Боржава» − то жива легенда краю. Пісню, яка облетіла весь світ і стала своєрідним гімном Закарпаття «Верховино, мати моя» Михайла Машкіна,  співають шанувальники високої музики у цілому світі. У 2000 р. рішенням Міністерства культури України фестиваль отримав статус Всеукраїнського. Згодом із-за  фінансової скрути  фестиваль було призупинено. Сподіваємося, ненадовго. Відділ культури і туризму Іршавської РДА, прикладе максимум зусиль, щоб відродити машкінський фестиваль, а в недалекому майбутньому одержати статус Міжнародного, що значною мірою дасть поштовх для розвитку культури, туризму та бізнесу в нашому краї.

         На Іршавщині є чимало славнозвісних виконавців пісенного та розмовного жанрів, народних майстрів, колективів художньої самодіяльності, художників, поетів та письменників, які ведуть активну концертну і прогандистську діяльність. Серед них дитячий зразковий фольклорний ансамбль «Кирниченька». У  їхньому репертуарі і жарти, і бавки, і розваги та фіглі з веселими коломийками. Це ансамбль, який підкорив ряд європейських сцен  (художній керівник - Едіта Канчій-Токар),  народний фольклорний ансамбль «Іршава», який користується великим успіхом у глядачів і авторитетом у музичних колах Закарпаття (керівник – заслужений працівник культури України Надія Мельник-Гудь). Це свого роду візитні картки Іршавщини.

         Також варто згадати про такі свята, які проводяться в районі: «Проводи вівчарів на Боржавські полонини» в селі Бронька. На святі обирається ватаг – полонинський ґазда, виготовляється сир і бринза, запалюється ватра, де під звуки трембіти довго не стихають співи і танці. Фестиваль родинної творчості «Родинні скарби Іршавщини», фестиваль духовного співу «Да святиться ім’я Твоє» та інші.

          Але на жаль останнім часом маємо сумну тенденцію до зменшення фестивалів, відповідно загроза фестивальному рухові збільшується.  Бездоріжжя і зруйнована соціальна інфраструктура - це проблема загальноукраїнського масштабу. І лише спільними зусиллями органів влади та при відповідній державній допомозі нам вдасться вирішити всі проблемні питання, що в свою чергу дасть змогу реально поліпшити  життя людей. Ці фестивалі, при сприятливих умовах, можуть стати дуже привабливими і унікальними для суспільства. Відділ культури і туризму реалізовуватиме якісний рівень культурного процесу і прикладе максимум зусиль, щоб відродити загублені фестивалі та дати «нове життя» існуючим, адже саме вони дають нам  можливість бути добрішими,тому що без традиції нема культури, а без культури нема нації!

Юлія ЩОКА

В. о. директора Іршавського РБК

 

“Іршава” відвідала Сніну

З Пряшівщиною нас єднає спільна історія, давні культурно-мистецькі зв’язки, що тривають уже не перше століття. Свідченням цього є й нещодавній візит у Словаччину відомого народного фольклорного ансамблю “Іршава”  Іршавського районного будинку культури (керівник – заслужений працівник культури України Надія Мельник-Гудь, балетмейстер-постановник – заслужений працівник культури України Михайло Шютів) та учасників народного хору лікарів Іршавщини, які взяли участь у святкуванні днів kaštieľa – Podvihorlatský folklórny festival. Дійство відбувалося у місті Сніна, у чудовому дворянському маєтку кінця XVIII століття, який побудовано за часів графині Терези ван  Дернатової, внучки останнього нащадка сім’ї Другетів. У післявоєнні роки у маєтку розмістився будинок молоді, потім – середнє професійно-технічне училище. Довгий час будівля була у занедбаному стані. У 1996 році держава викупила будівлю у приватного підприємця. У 2010 році вона стала власністю міста Сніна. І лише рік тому відреставрована на кошти громади міста за ініціативи мера Штефана Міловчіка. Споруда, що  руйнувалася роками, отримала друге життя. З середини 2013 року там облаштовані чудова картинна галерея, музей, бібліотека. Подвір’я маєтку прикрашає фонтан, у вигляді статуї Геркулеса, що бореться із триголовим драконом (неписаний символ міста Сніна). Відомо, що скульптура була відлита у 1841 році. Цікаво, що ідентична статуя знаходиться і на подвір’ї Закарпатського краєзнавчого музею в Ужгороді (могутній Геркулес-Геракл от-от подолає  отруйну Лернейську гідру. Скульптура виготовлена в 1842 році в Унгварі).

У програму культурно-мистецької акції ввійшли виступи фольклорних колективів як дитячих, так і дорослих з міст Словаччини, а також виставка-ярмарка робіт майстрів народної творчості. У залах маєтку було презентовано креативні тематичні виставки. Свою творчість продемонстрували  учасники дитячих шкіл мистецтва та відомі митці.

Гарний професійний рівень продемонстрував чоловічий хор “Русинія” з міста Гуменне. Попри те, що хор розпочав свій творчий шлях три роки тому, він здобув заслуженої слави і широкого визнання як вдома, так і за кордоном. “Русинія” репрезентує традиційну народну культуру русинів Словаччини – в історичному минулому жителів Підкарпатської Русі. Любов до народної пісні об’єднала студентів, інженерів, менеджерів, учителів, селян – усіх ентузіастів цієї благородної справи, хто не мислить своє життя без пісенної творчості. Як відзначив засновник хору Ладислав Федич, колектив покликаний зберігати й популяризувати народні русинські та українські пісні. Хор орієнтується на збирання і запис народних пісень, виконання їх в автентичній манері.

Незважаючи на те, що іршавчани  прибули у Сніну ще обідньої пори, але «хазяйнувати» на сцені почали аж о шостій годині вечора. Однак нудьгувати не довелося, бо мали можливість оглянути каштіль, ознайомитися із творами картинної галереї, покуштувати пива, оглянути виставку робіт народних майстрів. Приємно, що на свято прибув і почесний голова Центральної Ради союзу русинів-українців Словаччини Іван Лаба. Тепло поспілкувався з учасниками, згадав багато цікавих творчих моментів. Відтворив у пам’яті події, пов’язані із проведенням  в Іршаві Всеукраїнського пісенного фестивалю імені Михайла Машкіна та інших культурно-мистецьких акцій. 

Кожний колектив, що брав участь у концерті, демонстрував свою майстерність протягом 30 хвилин. Це цілком достатньо, щоб запалити публіку і викликати симпатію у глядачів. Особливо піднесений і святковий настрій присутнім створювала ведуча, неперевершена фіглярка Наталія Менчук. Миттєво уловивши настрій глядачів, вона підтримувала мажорний лад протягом усього виступу. Гумористичні замальовки перепліталися із патріотичними настроями, за що висловлюємо їй сердечну подяку. Жителі Сніни декілька разів почули слова «Україна», «Закарпаття», «Іршава», «дружба», і навіть на піднесене «Слава Україні!» дружно відповіли: «Героям слава!». 

Ансамбль злагоджено виконав в’язанку коломийок Закарпаття, танець “Бубнарський” (“Ардярський”), що зірвало бурхливі овації. Зі сцени звучала закарпатська народна пісня “Ой Маріко, добра будь”. Спільно з хором лікарів Іршавщини ансамбль виконав закарпатські народні пісні “Як ми прийшла карта рокова”, “Міла моя, примілена”. Гарно виступили і солісти Юрій Танько та Василина Онисько.

Крім виступів у режимі Non-stop, іршавчани практикують і такий вид роботи з глядачем, як «похід  у люди» – своєрідний майстер-клас із хореографії. І як виявилося, дуже успішно. Бажаючі мали нагоду розучити найпопулярніші рухи танців “Сколомийка” та “Увиванець”, а закарпатці  ближче познайомитися з публікою. А допомагав новоспеченим танцюристам   артистичний і говіркий Юрій Буряс.

Ансамбль “Іршава” уже давно став своєрідною візитівкою Іршавщини і не тільки. Останнім часом він поповнився талановитою молоддю, професійними музикантами, хореографами. Основу репертуару складають пісенні й обрядові традиції Іршавщини, Закарпаття. У концертних програмах органічно переплітаються народний гумор, танок, фольклорно-етнографічні картинки, мелодії багатонаціонального краю.

До слова, минулого року у смт Воловець, де народний фольклорний ансамбль “Іршава”  брав участь у фестивалі коломийки “Дзвінкі перлини Верховини”, Надія Іванівна Мельник-Гудь познайомилася із керівником хору “Русинія”, який був присутнім на святі і схвально відгукнувся про виступ колективу. Але творчі зв’язки тоді як зав’язалися, так не укріпилися, бо контакти були втрачені. Тому приємною несподіванкою була зустріч колективів у місті Сніна.

На прохання хористів “Русинії”, які прийшли провести колектив, уже перед від’їздом біля автобуса “Іршава” виконала кілька закарпатських та українських народних пісень. Шквал оплесків та усмішок викликало виконання пісні “Дай ми, мила, дайми”. Це було своєрідне змагання у переспіві куплетів, які по черзі виконували жіноча та чоловіча групи ансамблю, де домінував не просто гумор, а гумор із перцем. Серед жінок найоригінальніші і вишукані куплети заспівувала Наталія Менчук. Не пасли задніх і чоловіки. Миттєво складати пісенні рядки виділялися кмітливістю і спритністю Юрій Буряс та Сергій Шпортень. Останній ще й з азартом вистукував на бубні. А виконувалося це все під акомпанемент баяна, яким вправно володіла Надія Мельник-Гудь. Учасники «Русинії» довго не могли приховати свого захоплення від почутої імпровізації, і користуючись нагодою все акуратно записали на відео. Саме такі зустрічі у неформальній обстановці дають можливість розкритися талантам, відчути красу і неповторність народних пісень, оригінальність мови, багатство музичного матеріалу.

Поїздка колективу на свято відбулася за сприяння Івана Тужеляка – завідувача відділу міжнародних зв’язків у галузі культурно-освітньої діяльності та народної творчості Обласного організаційно-методичного центру культури (в.о. директора Ганна Дрогальчук) за підтримки начальника відділу культури і туризму Іршавської районної державної адміністрації Ганни Матіко, яка і супроводжувала колектив до Сніни.

Володимир Мишанич,

 провідний методист

 Обласного організаційно-методичного

центру культури