Колесо історії все ще обертається…

            Карпати – це край, багатий на водні ресури. Логічно, що люди здавна використовували силу води. Попередниками гідроелектростанцій на малих річках були звичайні водяні млини, які використовували потенційну силу води, перетворюючи її на механічне зусилля. Водяні млини вже відійшли у  небуття, але існують і такі, які до сьогоднішнього часу залишилися діючими...

            Іршавщина завжди славилася своїми унікальними туристичними атракціями, багато хто чув про славнозвісну водяну кузню-музей «Гамору» в селі Лисичові, про пам’ятник найсильнішій людині світу – Івану Фірцаку (Кротону) в селі Білки, про Національний природний парк «Зачарований край» з двома унікальними об’єктами - «Смерековий камінь» і рідкісне сфагнове болото «Чорне багно», але мало хто знає, що в цьому районі є село Луково, де роблять хліб …на воді! Вірніше,  на унікальному водяному млині, який зберігся з давніх-давен в одній дуже привітній родині.

            У гірських селах без млина було не обійтись, селяни тут сіяли жито та вирощували кукурудзу, а сила води допомагала молоти збіжжя. Зараз люди мелють там муку та приманюють дивовижною спорудою туристів, хоча, на жаль, поки що дуже малочисельних…Попри свій поважний вік, природний водяний млин у селі Луково й досі активно працює.

           Нещодавно разом з екс-начальником організаційно-кадрової роботи апарату Іршавської РДА Олександром Митровцієм, який у свій час зробив великий вклад у відновлення цієї унікальної споруди, вирішили навідатися в це невеличке мальовниче село, поспілкуватися з господарями, які опікуються млином… Тут ми відчули дуже теплу атмосферу, надзвичайно доброзичлива родина Сенинців завжди рада гостям, господарі із усмішкою зустрічали нас. Як з’ясувалося, головним обов’язком ґаздів є забезпечення належної роботи системи, адже млин постійно потребує оновлення та догляду. Так, через поломку і відсутність у господарів фінансування на ремонт, інколи млин простоював роками, поки власникам не допомогли представники влади. Млин пережив в 2008 році нове народження. В 2006 році було виготовлено нове колесо, а в 2008 році він розпочав нове життя. Господарі не збираються його ані зупиняти, ані продавати, кажуть, буде внукам, дітям, односельцям як історична пам’ятка. Зараз на подвір’ї Сенинців над маленьким потічком красується великий млин, де водичка жваво обертає колесо. Ми побачили, що працюючий млин – це радість для села, відчувається що село живе, процвітає, млин працює для інтересів селян. Як тільки починає скресати крига, мірошник відкриває виробничий сезон. Як розповідають господарі, старий млин отримали у «придане» від колишнього колгоспу, в якому пані Олена пропрацювала 32 роки. Перед Великоднем у Сенинців клієнтів  відчутно більшає, бо старі люди до того млина посилають дітей із зерном. Багато людей вірять, що для приготування великодніх пасок потрібне борошно, яке змелене старовинним способом, вважають, що борошно від млина благодатне, тому що  дане від самої природи і змелене енергією природи… Борошно із старого млина найліпше в світі, а випечений хліб та пасочки виходять смачними і ароматними. Хліб із борошна, змеленого на водяному млині, смакує по-особливому. Смак його не переплутаєш і не проміняєш ні на який інший. Випікають в родині і кукурудзяний хліб – богач, роблять начинку. Дружина діда Дениса - Олена Сенинець, зізнається, що в господарстві млин – річ незамінна.  До речі, щоб перемолоти один мішок зерна, потрібно до трьох годин роботи млина. Олена Іванівна говорить, що їхнє господарство - це певного роду музей, куди приходить багато відвідувачів, щоб подивитися на цю унікальну історичну споруду.

            В квітні, 2011 року з доброї волі родини Сенинців та допомоги громадськості (голови ГО «Боржавська ініціатива» Дениса Добри, Луківського сільського  голови – Михайла Фанти, учнівської молоді Іршавської станції юних техніків) напередодні Великодніх свят  була організована дуже цікава міні-акція: «Боржавська Паска». Метою акції було відтворення традиційного приготування пасок до Великодніх свят в умовах історичного середовища. Діти приходили і пекли паски з борошна, яке намолов водяний млин… Під час цього заходу на водяному млині мололи борошно, а з борошна місили і пекли паски в традиційній дідівській печі.

          Можна вважати, що на Іршавщині є ще один ексклюзив для туристів, ще одна туристична атракція – єдиний діючий водяний млин. Адже наш край конче потребує якісного туристичного продукту, який був би прив’язаний не тільки до гастрономічних (кулінарних) традицій, а й до нашої автентичності, тому що культура наша – це не тільки фольклор, а й історичні пам’ятки, які б відображали історично технічні досягнення регіону.

           Останній активний у нашому регіоні млин може стати другою «Гаморою». Нині родзинка краю - 200 річний водяний млин,  є не лише туристично привабливим : ним пишаються місцеві жителі, і на сьогоднішній день нашим обов’язком є збереження старого водяного колеса, яке й досі обертається та  повноцінно функціонує. Його необхідно зберегти для прийдешніх поколінь як пам'ять про минулі  часи, про наших предків, тому що це - наша спільна історія, яку мають знати всі!

          Родина Сенинців та всі небайдужі люди сподіваються, що із нинішньою модою на екологічно чисту енергію води повернуться й загублені у часі старовинні млини… І знову задзюрчить вода у жолобах старого млина, і знову буде чути скрип старого колеса,  яке буде намотувати роки історії нашого району, передаючи її до рук нащадків, а вже як вони нею розпорядяться – тепер залежить від нас!

Юлія Щока – методист з організації туризму,

відділу культури і туризму Іршавської РДА

«Пам’ятаємо…»

Відкрийтесь, небеса,

Зійдіть на землю!

Всі українські села, присілки, хутори,

Повстаньте всі, кому сказали: вмри!

Засяйте над планетою, невинні душі!

Зійдіть на води й суші,

Збудуйте пам’яті невигасний собор!!!

Голодомор... Голодомор... Голодомор...

            В суботу 23 листопада біля пам’ятного знаку жертв Голодомору відбувся мітинг-реквієм до 80-их роковин пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні, що знаходиться на подвір’ї храму Святителя Василія Великого.

           Мітинг-реквієм відкрив голова районної державної адміністрації Василь Васильович Ковбаско, який оголосив хвилину мовчання і запросив  секретаря Мукачівської православної єпархії протоієрея Віктора Місо, благочинного  Іршавського благочиння о. Георгія Чулея, настоятеля храму Святителя  Василія Великого от. Василія (Юріна) відслужити молебень за померлими від голоду в ті важкі часи.

           Після панахиди в 16.00 всі присутні разом з керівництвом району приєдналися до Всеукраїнської акції «Запали свічку», яка була присвячена вшануванню пам’яті померлих від Голодомору в Україні.

          Пом’янімо і знайдімо в собі силу й відвагу пройти за ними дорогою їхньої хресної путі. Не їм це потрібно, а нам. Все, що вони могли сказати світові, вони вже сказали. Тепер наша черга.

         Пам’ять людей про голодомор каралась смертю. Важко було мовчати, але мовчали. Людську пам’ять було взято під конвой. На роки, на десятиліття... Страшне приневолене мовчання... Довго чекали, але дочекались коли ожила, проснулась людська пам’ять, відкрились її глибини і заговорили вуста тисяч, мільйонів свідків трагедії, віддаленої від нас десятиліттями.

          Саме цими словами ведучий Микола Боїшко - методист районного будинку культури і оголосив мітинг – реквієм закритим, де і прозвучала «Молитва за Україну»,  як звернення до Бога оберігати країну і дати надію на майбутнє.

 

«Наше мистецтво – тобі рідний краю»

          З метою вдосконалення роботи аматорських колективів художньої самодіяльності зі званням народний(зразковий) в районному будинку культури пройшла чергова  атестація колективів, що підлягають на підтвердження звання у 2013 році. Своє самобутнє мистецтво демонстрували: народний фольклорний ансамбль БК с. Лисичово (кер. Гойс С.М.), народний фольклорний ансамбль «Іршава» (кер. Гудь Н.І., заслужений працівник культури України), народний хор «Боржава» БК с. Довге (кер. Кертис І.І.), дитячий зразковий фольклорний ансамбль «Сколомийка» БК с. Приборжавське (кер. Кукла О.М.), народний фольклорний ансамбль «Приборжавська долина» БК с. Приборжавське (кер. Капцош М.Д.), дитячий фольклорний ансамбль «Кирниченька» Іршавського РБК  (кер. Е.Канчій), народний вокальний ансамбль «Освітянка» Іршавського РБК (кер. Паньканинець І.О.), народний обрядово-фольклорний ансамбль «Іршавська родина» Іршавського РБК (кер. О.С. Йонаш),  народний танцювальний колектив БК «Шахтар» БК с.Ільниця (кер. Т.Черничко), народний цирк «Весела арена» Іршавського РБК (кер. Н.Попович), народний театр естрадної пісні «Ліра» БК «Шахтар» с. Ільниця (кер. Е.П.Гавацко), народний духовий оркестр Іршавського РБК (кер. І.Кула), дитячий зразковий музично-драматичний театр «Пролісок» Іршавського РБК (кер. В.Філеш), народний історико-краєзнавчий музей с. Ч.Потік (зав. музеєм Фегер Ю.А.), народне об’єднання художників «Колорит Боржави» Іршавського РБК (кер. Філеш В.В.).

          Захід відкрила начальник відділу культури райдержадміністрації Матіко Ганна Михайлівна, представила оформлену виставку народного об’єднання «Колорит Боржави» у виставковому залі районного будинку культури, де були представлені творчі роботи провідних митців і отримали позитивну оцінку членів комісії. Це: Олександр Дворак, Ольга Ловга, Іван Ісак, Ганна Штумф та інші.

         Концертну програму колективів у великому залі РБК розпочала ведуча Оксана Сідор та представила обласну комісію висококваліфікованих спеціалістів, яку очолив начальник управління культури Закарпатської облдержадміністрації, заслужений працівник культури України Юрій Федорович Глеба.  Аматорів оцінювали: Василь Гайдук – викладач Ужгородського державного музичного училища ім. Д. Задора, заслужений діяч мистецтв України, Ганна Дрогальчук – зав. відділом народної творчості обласного організаційно-методичного центру культури, Володимир Мишанич та Мар’яна Чегіль  – провідні методисти ООМЦК.

         Гості та глядачі стали свідками великої та клопіткої роботи   у галузі мистецтва. Всі колективи отримали відповідну оцінку та щирі побажання у майбутній творчій роботі.

Оксана Сідор

провідний методист з вокально-хорового жанру

Іршавського РБК

Народна вишивка - наш оберіг

            В Іршавському районному будинку культури пройшла презентація книги Романа Пилипа «Художня вишивка українців Закарпаття ХІХ –ХХ століття».

            Вишивка – найбільш розповсюджений і чи не найдавніший вид народного мистецтва, який ще на початкових етапах розподілу праці визначався як жіноче заняття. І от, автор книги «Художня вишивка українців Закарпаття ХІХ –ХХ століття» Роман Пилип, дослідив вишивку Закарпаття кожного регіону. Він ретельно проаналізував композиційні схеми, орнаментальні мотиви, традиційні техніки, колорит.

            Книга Романа Пилипа допоможе читачеві доторкнутися до джерел колективної мудрості українського народу, зокрема закарпатців – розповів член Національної Спілки художників України , керівник народного районного об’єднання художників та народних майстрів «Колорит Боржави» Василь Філеш.

            Своїми дослідницькими роботами в галузі вишивки та бісероплетіння поділилася керівник гуртка художньої вишивки будинку дитячої творчості, член національної Спілки народних майстрів України Ольга Ловга. Вона на прикладах своїх творів розповіла про жіночі прикраси, характерні для різних районів нашого краю. Викладач художньої вишивки Ільницької дитячої школи мистецтв Марія Ляшко ознайомила присутніх з власною програмою, за якою вона проводить практичні заняття з учнями школи.

            Перед присутніми виступила народна майстриня Ольга Копинець село Імстичево, яка представила вишивані сорочки та весільні рушники. Бібліотекар відділу обслуговування Іршавської центральної районної бібліотеки  Ганна Кравчук репрезентувала книжкову виставку «Вишивки Закарпаття».

            Для учасників презентації було проведено мультимедійний показ матеріалів, якими користувався автор книги Роман Пилип і люб’язно представив для глядача. Виконуючий обов’язки директора районного будинку культури Юрій Мельник наголосив, що ця науково-мистецька праця талановитого автора стане настільною книгою для фахівців та шанувальників художньої вишивки краю.

Любов Філеш, провідний методист

районного будинку культури,

організатор презентації

бібліотекар відділу обслуговування Кравчук Ганна

Дитячий театр «Пролісок» - дітям

дошкільних закладів

          Діти дошкільних закладів міста із великим захопленням зустріли дитячий зразковий музично-драматичний театр «Пролісок» районного будинку культури (керівник Василь Філеш). Юні актори театру Олеся та Анастасія Лендел, Олександр та Наталія Жупанин, Дарія та Максим Баран, Євгенія Ваш, Світлана Туряниця, Володимир Саксон, Тетяна Данканич, Ганна Смоліна, Тетяна Ляшко, Іванна Воробканич, Аніта Помазан, Вікторія Дорогі представили вистави-казки «Уроки ввічливості» із збірки Оксани Фулитка «Герої казкового замку» та із нової книги дитячої письменниці «Казки однієї ночі» - «Знайомство з родиною вітамінів». Веселі, усміхнені обличчя дітей повторювали за казковими героями чарівні слова «Дякую», «Вибачте», «Будь ласка», «Доброго дня», «Приємного апетиту» та інші. Ця надзвичайно лірична, тепла і захоплююча подорож маленького глядача у світ пригод і неймовірних зустрічей, а кожна зустріч це – відкриття і нові знання про природу, про дружбу, про вітаміни, які вони корисні і які продукти треба споживати, щоб бути здоровими. Вітамінниця разом з вітамінчиками пригостили малечу дитсадків вітаміном, який дуже корисний – яблуками.

          Казки Оксани Фулитка є виховними та повчальними.

        Хор працівників культури на «Червеній ружі»

        Свою чергову творчу поїздку на обласний фестиваль русинської культури «Червена ружа» у м. Мукачево здійснив хор працівників культури Іршавського району (керівник Оксана Сідор).

         Народна рада русинів Закарпаття вже в 15 раз збирає гостей у м. Мукачеві кому не байдужа русинська культура. У репертуарі хору  є русинські пісні, то ж він залюбки і погодився взяти участь. Серед більше 30 самодіяльних колективів та поряд з Заслуженим академічним  Закарпатським народним хором закарпатські народні пісні «Світи місяченьку» в обр. П.Світлика,  В’язанка народних пісень «Через поле щирокоє» та «Покладу, покладу» обр. Д.Задора викликали у глядачів приємне враження, за що були нагороджені бурхливими оплесками та щирим «Браво!».

         Повернулися учасники колективу із  Благодарственною Грамотою Народної Ради русинів Закарпаття , цінним подарунком та великим задоволенням від поїздки.

Оксана Сідор, провідний методист

Іршавського РБК, керівник  колективу