До 95-річчя Василя Бурча

Народжений творити красу

            Хто хоч раз побував у гірському селі Смологовиця, на все життя запам’ятав чарівні звори і долини, звивисту вулицю в лісовому масиві на пагорбі, вздовж якої красуються сучасні добротні будинки (на даний час тут знаходяться 87 дворогосподарств). Мало хто знає, що тут, в загубленому в чарівних лісах населеному пункті, 2 січня 1919 року народився Василь Бурч.

            Василь Васильович був наділений багатогранним талантом. Його знали як висококваліфікованого освітянина, талановитого художника, здібного музикознавця і активного громадського діяча. Його внесок у розбудову культурно-освітньої сфери в історії не тільки району, але й Закарпаття переоцінити неможливо. Працюючи директором Іршавської семирічної школи, він виховував юних художників, музикантів, організовував роботу гуртків художньої самодіяльності і технічної творчості, створював хори і успішно керував ними.

            Із 1967 по 1973 роки працював завідуючим обласним відділом народної освіти. За роки роботи на цій важливій і відповідальній посаді в області було зведено 208 середніх шкіл, педучилище, школи для дітей із вадами зору, слуху і мовлення. А місце для спорудження середньої школи №2 в м. Іршаві він запропонував особисто.

            В. Бурч був членом Спілки художників України, йому присвоєно почесне звання Заслужений працівник освіти, нагороджений педагогічною медаллю А. С. Макаренка та багатьма іншими державними нагородами. Минулого тижня з нагоди 95-річчя Василя Бурча у його рідній школі проведено місячник вшанування пам’яті. Спогадами про земляка поділилися старожили села Ганна Лендєл, Марта Цільо і Ганна Авроменко. Вони розповіли про його дитинство, казали, що він тягнувся і до народної пісні, і до пензля, і дуже любив читати книги, був допитливим. Напевне, саме це й спонукало його після закінчення місцевої школи піти вчитися у Свалявську горожанку. Потім були Мукачівська вчительська державна семінарія та Київський державний педінститут ім. Горького.

            Було про що розповісти про Василя Бурча і директору Іршавського будинку культури Едіті Токар. Вона дочка двоюрідної сестри Олени Іванівни – дружини В. Бурча. Цікавими були також і виступи екскурсоводів шкільного музею Мирослави Стільник і Мар’яни Пензеник, а також колишнього директора школи Юрія Синетаря.

           Після кожного виступу лунали пісні у виконанні екологічної бригади «Смерічка» Смологовицької ЗОШ І-ІІ ступенів та зразкового дитячого фольклорного ансамблю «Кирниченька» Іршавського районного будинку культури. Довгими тривалими оплесками зустрічали виступи Анастасії Бокотей з Іршави. Вона виконала пісні «Сто відсотків», «Дівчина горянка», «Зірка». Андрійко Мошкола із Білок виконав на «біс» пісні  «Ми – джерельце Карпат», «Ой на дуду…» та в’язанку закарпатських народних пісень.

            Прикрасив вечір пам’яті Василя Бурча і виступ Йосипа Чави із Собатина. Особливо до серця припали вірші «Гуси-лебеді», «Дві гітари», «Родина», «Лети, душа».

            Василь Бурч народжений творити красу. Він усе своє життя присвятив служінню народу, рідному краю. І добре, що в його рідному селі провели місячник вшанування небезвідомого земляка. Про таких людей як Василь Васильович слід пам’ятати.

Василь Шкіря